/Files/images/IMG_3644.jpgЗустріч з іменитим земляком/Files/images/IMG_3690.jpg

Михайло Наєнко в Гуляйпільськоту НВК

Наєнко Михайло Кузьмович


Фахівець у галузі літературознавства. Професор кафедри теорії літератури і компаративістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (1989), Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, член Національних спілок журналістів і письменників.


Народився 21 листопада 1938 року в селі Гуляйполе Катеринопільського району Черкаської області. Закінчив Гуляйпільську семирічну школу (1952), Лубенський сільськогосподарський технікум (1961), філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1966).

Працював викладачем української літератури, естетики і суміжних видів мистецтв у Київському музичному училищі імені Р. Гліера (1966-1970), завідувачем відділу журналу "Знання та праця" (1970-1973), відповідальним секретарем і заступником головного редактора журналу "Українська мова і література в школі" (1973-1979), старшим науковим співробітником, ученим секретарем, провідним науковим співробітником Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України (1979-1991), завідувачем кафедри теорії літератури і компаративістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1989-2004), деканом філологічного факультету цього університету (1992-2001 рр.).

З 1989 р. — професор кафедри теорії літератури і літератур народів СРСР (нині кафедра теорії літератури і компаративістики). Читає курси "Історія української літератури ХХ століття", "Історія українського літературознавства", "Теорія і практика літературної творчості", спеціальні курси "Романтизм", "Специфіка письменницької праці".

Захистив кандидатську дисертацію на тему "Проблеми розвитку української радянської новелістики в період становлення літератури соціалістичного реалізму (двадцяті роки)" (1977) та докторську дисертацію на тему "Лірико-романтична стильова течія в українській радянській прозі" (1989).

М.К. Наєнко досліджує проблеми історії та теорії літератури, зокрема-української літератури ХХ століття, історії українського літературознавства, специфіки письменницької праці, романтичного стилю в українській та світовій літературах. Має близько 500-т наукових та літературно-критичних публікацій, у тому числі 18 видань монографічного характеру. Серед них — "Жовтневі крила новелістики" (1980), "Краса вірності. У творчому світі Олеся Гончара" (1981), "П'ятиліття українського роману" (1985), "Романтичний епос" (1988, 2000), "Григорій Косинка" (1989), "Одержимість" (1990), "Наука і кон'юнктура" (1993), "Українське літературознавство" (1997), "Спогад про красу вірності" (1998), "Історія українського літературознавства" (2001, 2003), "Інтим письменницької праці" (2003), "Художня література України" (2005, 2008), "Іван Франко: тяжіння до модернізму" (2006), "Ukrajinsky literarny romantizmus. Dobove a naddobove (2006, словацькою мовою) та інші. Один з авторів академічних видань — "Історії української літератури" (1987-1988) та "Історії української літератури ХХ ст." (відзначена Шевченківською премією в 1997 р.), підручників для середніх і вищих навчальних закладів ("Українська література", 1976, 1979), "Українська радянська література" (1980); упорядник, фаховий редактор і автор передмов до літературознавчих праць Д. Чижевського ("Історія української літератури", 1994), С. Єфремова ("Історія українського письменства", 1996), Ю. Лавріненка ("Розстріляне відродження", 2000, 2005), Д. Чижевського ("Порівняльна історія слов'янських літератур", 2005; "Історія російської літератури", 2009) та ін. Упорядковував та видавав зі своїми передмовами художні твори І. Дніпровського, О. Слісаренка, Григорія Косинки, Олеся Гончара та інших. Крім того, автор ряду статей до УЛЕ, ЕСУ та інших енциклопедичних видань.

Професор М.К. Наєнко очолював у 1992-2001 рр. Науково-методичну комісію та Фахову раду з філології Міністерства освіти та науки України, за його авторством і редакцією розроблено й опубліковано ряд навчальних програм з філологічних дисциплін для студентів та аспірантів університетів. Очолював спеціалізовану вчену раду з захисту докторських і кандидатських дисертацій при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1992-2002), був відповідальним редактором наукового видання Київського університету імені Тараса Шевченка "Вісник. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика" (1992-2001). Відродив у 1996 р. в Київському університеті роботу "Філологічного семінару", заснованого в 1904 р. професором В.М. Перетцом. На основі матеріалів семінару, який набув статусу міжнародного, виходить щорічник "Філологічні семінари" (у 2009 р. опубліковано 12-й випуск). Дослідження й підручники М.К. Наєнка використовуються в навчальній практиці українських та зарубіжних вищих навчальних закладів. Статті та рецензії на праці професора публікувалися в Австрії, Індії, Німеччині, Польщі, Росії, Словаччині, Словенії, США, Хорватії, Чехії. Окремі теоретичні положення його концепції романтизму здобули міжнародне визнання; вони стали, зокрема, базовим підгрунтям для проведення щорічних конференцій (1996-2006) в університеті Матея Бела (м. Банська Бистриця, Словаччина). У 1990-х роках науковець визнаний "Людиною року" біографічними інституціями США та Великобританії.

Голова редакційної колегії щорічника "Філологічні семінари" (Київ), голова редакційної ради альманаху "Рідний край" (Полтава), член редакційної колегії академічного журналу "Слово і Час" (Київ), почесний професор (NOSCE SAPIENTIAM) Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, член Спеціалізованої вченої ради з захисту докторських і кандидатських дисертацій при Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Під науковим керівництвом М.К. Наєнка захищено 7 докторських і 7 кандидатських дисертацій.

М.К. Наєнко — Відмінник народної освіти УРСР (1978), лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1997), лауреат Міжнародної української премії імені Григорія Сковороди (1994), Заслужений діяч науки і техніки України (1999); нагороджений орденом "За заслуги ІІІ ступеня" (2009), медаллю "В пам'ять 1500-ліття Києва" (1980), "Будівничий України" (2008).

/Files/images/IMG_3680.jpgКвіти для відомого земляка

Кiлькiсть переглядiв: 174

Коментарi