• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка психолога

Aдаптація першокласників до школи

/Files/images/0D5B6E25-82B6-42FF-B0CF-2A2015CE5649.jpgШкільний психолог - Висоцька О. І.

Початок навчання дитини в першому класі - це складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Психологічне напруження у першокласників, які вперше переступили поріг школи, виникає як результат реакції на незвичну обстановку. Діти не знають, чим відрізняється учитель від вихователя дитячого садка, а також від мами та бабусі. У дитини є побоювання і по відношенню до однолітків: чи зможе вона учитися так, як всі; чи будуть з нею товаришувати діти; чи не будуть її ображати.

Психологічна напруга посилюється фізичною. Новий режим життя - режим учня - припускає підвищену працездатність у порівнянні зі старшою групою дитячого садка. В школі необхідно уважно слухати учителя, не балуватись на уроках, уміти підкорятись правилам і режиму дня. Деякі першокласники хворобливо реагують на зміни умови життя: порушується сон, апетит, послаблюється опір організму до хвороб.

Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через півтора - два місяці поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.

Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи може мати різний перебіг.

Безумовно, діти, які відвідували дитячі заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж "домашні", які не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, до певного режиму.

Для того, щоб перше відвідування школи принесло задоволення, позитивний настрій, можна порадити батькам наступне:
напередодні у ранець покладіть якусь дрібничку: чи незвичайний олівець, чи то кумедний ластик. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку;
бажано біля подушки покласти невеличкий сюрприз або подарунок. Коли дитина прокинеться, то це розвіє трохи дитячі хвилювання і підкреслить важливість події;
першого вересня відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли дитина вперше переступить шкільний поріг, Ви маєте бути поруч з нею;
забороніть собі цього дня повчання дитини, не гнівайтесь, не хмуртеся, не обурюйтесь і не підвищуйте голос;
скажіть своїй дитині, який вона має чудовий вигляд;
зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов день. Поцікавтесь, що вона робила, і обов'язково похваліть за те, що вона трималась впевнено;
увечері влаштуйте святкову вечерю;
не забудьте дитині сказати, як сильно ви її любите;
засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними.

Ввійти впевнено в шкільне життя допоможе дитині звичайна увага, доброта учителя, його вміння доступно пояснювати правила навчання і поведінки. Але, все ж таки, найкращий помічник і порадник - це Ви, батьки.
Перехід до середньої школи

Цієї весни ваша дитина перейшла до п'ятого класу. І хоча попереду літо і, відпочинок, багатьох вже зараз турбує і: чи можуть виникнути принципові зміни в поведінці і навчанні дитини при її переході до середньої школи? Із розповідей друзів, які мають трохи старших дітей, складається враження, що у п'ятому класі їхню дитину - «начебто підмінили» (змінився характер, ставлення до навчання, дитина стала більш нервовою, неслухняною).

Чи типове це явище, і чи справді можуть виникнути певні ускладнення при переході до навчання в середні класи школи?

Перехід від початкових класів до середніх — процес непростий як з фізіологічної, так і з психологічної точки зору. На жаль, в сучасній психології і педагогіці цій проблемі майже не приділяється належної уваги. Вважається, що все відбувається досить природно, планомірно, без протиріч, оскільки дитина вже має певний досвід навчання в школі. Але дуже часто виникає низка проблем, які потребують вирішення.

Наведемо кілька об'єктивних факторів, що потребують від дитини при адаптації до середньої ланки школи вироблення нової тактики і стратегії. Це не може певним чином не позначитися і на поведінці.
Перехід від однієї вчительки до багатьох викладачів та кабінетної системи.

Від першої вчительки, яка самою дитиною сприймається як «друга мама», має відбутися перехід до викладання предметів різними фахівцями. За З—4 роки дитина звикла до певного стилю спілкування, виробила своєрідні механізми пристосуван­ня до вимог однієї людини. Тепер протягом дня в п'ятому класі вона матиме справу з 4—5 різними педагогами, які вирізняються індивідуальними особливостями поведінки та діяльності, рівнем вимог, оцінювання тощо.

Зазначимо, що дітьми з сильною нервовою системою, швидким перебігом психічних процесів такий «калейдоскоп» спри­ймається природно, чого не скажеш про інтровертів, уповільнених, вразливих, некомунікабельних. Вони можуть не сприймати пояснень у незвичній для них манері; бурхливо реагувати на незнайомі інтонації; важко пристосовуватись до нових вимог. Це врешті негативно відображається на настрої дитини, на якості засвоєння інформації, на взаєминах з оточенням.

Введення кабінетної системи, з одного боку, підвищує рівень викладання і засвоєння предмету, оскільки дидактичний матеріал, наочність, технічні засоби навчання сконцентровані в певному класі. З іншого боку, під час перерви дитина повинна зібрати свої речі, перейти в інший клас (який нерідко розташований у протилежному кінці школи) та підготуватися до наступного уроку. Звичайно, при цьому зменшується час на відпочинок, на вільне спілкування, що посилює втомлюваність і знижує працездатність.
Підвищення інтересу до спілкування з однолітками.

Перехід до середніх класів співпадає з виникненням певних вікових особливостей, а саме: збільшується роль і значення спілкування в житті десятирічної дитини, ускладнюється світогляд, змінюються власні моральні позиції і судження — явища перестають сприйматися лише контрастно (чорне чи біле, хороше чи погане). У зв'язку з цим можливе зменшення інтересу до навчання, зниження пізнавальної активності. Це, таким чином, призводить до погіршення успішності, конфліктів з батьками та вчителями, недисциплінованості.
Введення нових предметів.

У середніх класах різко зростає кількість предметів, що потребують певного розвитку абстрактного мислення (наприклад, замість математики — алгебра і геометрія). Суттєво зменшується роль наочності. Несвоєчасна допомога батьків в разі нерозуміння певної теми або розділу з предмету, зарозуміле пояснення вчителем нового навчального матеріалу може через певний проміжок часу призвести до втрати інтересу школяра (адже неусвідомлене, як правило, не засвоюється), а, отже — різка зміна успішності, її погіршення. Тому батькам слід бути особливо уважними на перших етапах вивчення нової дисципліни і при найменших ускладненнях надати своєчасну допомогу.
Для попередження виникнення проблем доцільно використати такі поради:
Протягом літа, вже зараз, привчайте дитину організовувати свою діяльність, заохочуйте самостійність, потяг до порядку, дисциплінованість. Саме ці риси допоможуть швидко збирати речі, переходити з класу в клас підчас перерви.
Ви не повинні занадто турбуватися, оскільки значнішим за авторитет вчителя стають дружні стосунки з однолітками. Якщо в класі є справді близький друг у вашої дитини — ці відносини слід заохочувати. Адже за умови підтримки, подолання спільних проблем і труднощів адаптація відбуватиметься без значних ускладнень.

3.Коли на початку навчального року відбудуться перші батьківські збори, доцільно
переговорити або зустрітися з різними вчителями, поцікавитись основними вимогами
до засвоєння конкретного предмета. Зрозумівши загалом позиції окремих викладачів,
вам легше буде спрямувати дії дитини.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: перехід до середніх класів як подію можна образно порівняти з переходом когось із батьків на нову роботу або з опануванням незнайомого виду діяльності. І саме в такі непрості періоди від дорослих з більшим життєвим досвідом, виваженішими емоційними реакціями, набутим арсеналом прийомів пристосування до нових ситуацій потрібні теплота і співпереживання, вміння вислухати, зрозуміти, надати пораду. Адже вашій дитині і так нелегко. Але мине перша-друга чверть, і за вашої підтримки життя дитини нормалізується, а труднощі залишаться позаду.

Комп'ютер та дитина


Дитяча психіка є особливо вразливою. До вашої уваги кілька порад, як запобігти комп 'ютерній залежності малечі

1. Обмежуйте час, відведений на комп'ютерні ігри. Вчені встановили: дитина до 7 років може присвячувати комп'ютерним забавкам не більше 20 хв. щоденно. У віці 7-12 років - 2-3 години (але не вночі). Після 12 років - ця тривалість залежатиме від особливостей кожної конкретної дитини.

2. У віці до 3-5 років взагалі не бажано допускати маля до комп'ютера.

3. Грати в комп'ютер перед сном заборонено усім дітлахам,

4. Розвивайте в дитині закладене в ній від народження прагнення до духовної чистоти, морального удосконалення* творчості. Допоможіть якомога раніше сформувати свою волю та гармонійну емоційну сферу.

5. Нехай ваша дитина навчається музики, хорового співу, малювання.

6. Гімнастика, спортивний гурток — не лише бажані, але й обов'язкові компоненти розвитку дитини.

7. Встановлюйте довірливі стосунки з підлітком, щоб він міг радитись із вами щодо вибору комп'ютерних ігор.

8. Порадьте дитині та запропонуйте їй ігри, які базуються на позитивних образах. Це сприятиме її творчому розвитку.

9. У жодному випадку не дозволяйте вашому школяреві розважатися в комп'ютерному клубі вночі.

10. Звертайте увагу на те, аби захоплення комп'ютером не
підміняло живого спілкування з однолітками.

Комп 'ютер - не ворог. І за вмілого підходу до сучасних технологій їх можна зробити базою для розвитку духовних та творчих здібностей, тоді віртуальні забавки не перетворяться на рабську залежність вашого сина чи доньки



Пам'ятка для тих, хто пережив травму (насильство):



Найперше - усвідом, що якщо ти читаєш ці рядки, то ти вже переможець. Ти вижив, ти впорався.

Друге - тобі дуже погано, дуже боляче, дуже страшно. І це нормально. Якщо у тебе знайшлися сили дійти до цих рядків, значить, у тебе знайдуться сили пережити цей біль. Ти ще будеш про це згадувати.

Третє - ти маєш повне право відчувати гнів стосовно тих, хто заподіяв тобі цей біль. І ти можеш виразити це будь-яким безпечним способом. Не соромлячись і не боячись. Ці негативні емоції тебе теж не зруйнують. Вина того, хто з тобою це зробив, визначається кримінальним кодексом.

Четверте - поділися з близькими людьми. Тому що той біль, який вони відчують, все-таки більш стерпний, ніж та недовіра, яку ти продемонструєш, ящо не розповіси їм. При цьому прийми їхню реакцію в тому вигляді, в якому вони зараз здатні її виказати. Можливо, вона буде трішки неадекватною. Це нормально.

П'яте. Візьми себе в руки, наскільки можеш, і цими ногами піди до фахівців. Кризовий центр, лікар, психолог, юрист, міліціонер, залежно від того, що з тобою відбувається.

Шосте - не шукай причину і провину того, що з тобою сталося, в собі. Це з тобою сталося, у цього немає причин. А ось те, що ти з цим впорався - у цього, напевно, є причина. Ти сильний, і Бог (Життя) до тебе прихильний.

Сьоме. Подякуй тому, в кого ти віриш, за те, що ти вижив. Вищі сили, Бога, Аллаха, Ангелів, Святих ... Ти можеш також звернутися до церкви чи до священника, якщо будеш відчувати в цьому потребу.

Восьме. Ти можеш не розуміти всього, що з тобою сталося. Розуміння прийде потім. А з розумінням прийдуть і жалість, і співчуття, і любов до людей, і повага до себе. Пізніше ти зрозумієш і насильника. Може, тобі навіть стане його шкода. Адже від хорошого життя ніхто не грабує, не ґвалтує, що не знущається над людьми. До речі, розуміння абсолютно не означає визнання того, що насильник був правий.

І останнє, найголовніше. Треба забути слово «жертва». Ти не жертва, ти вижив. А якщо ти вижив - то вперед!

Кiлькiсть переглядiв: 111

Коментарi